ГоловнаНовини містаЛюди і містоТЕСТ НА ЛЮДЯНІСТЬ, НА ЖАЛЬ, ПРОЙШЛИ ЛИШЕ ОДИНИЦІ: Чоловік помер на вулиці, а повз нього, не зупиняючись, проходили та проїздили біляївці

ТЕСТ НА ЛЮДЯНІСТЬ, НА ЖАЛЬ, ПРОЙШЛИ ЛИШЕ ОДИНИЦІ: Чоловік помер на вулиці, а повз нього, не зупиняючись, проходили та проїздили біляївці

25 січня 2017 - Halina

 

ТЕСТ НА ЛЮДЯНІСТЬ, НА ЖАЛЬ, ПРОЙШЛИ ЛИШЕ ОДИНИЦІ:  Чоловік помер на вулиці, а повз нього, не зупиняючись, проходили та проїздили біляївці

Минулого вівторка зранку до редакції зателефонувала жителька нашого міста Людмила. Схвильовано вона розповіла нам про ситуацію, свідком якої випадково стала.

 

Ми їхали машиною з подругою, як помітили жінку. Поряд з нею на дорозі лежав чоловік. Жінка була розгублена, не знала що робити. Ми зупинилися. Глянули на чоловіка та зрозуміли, що йому ми навряд чи допоможемо. Однак надію не втратили, зателефонували до Швидкої. Попереду нас їхали машини, об’їжджаючи чоловіка. Жодна – не зупинилася. Повз проходили люди, заклопотані, поспішаючи в своїх справах. Чоловік лежав просто обабіч дороги, нормально та чисто вдягнутий, пристойного вигляду, з барсеткою. Тобто, пояснити людську байдужість тим, що його можна було сплутати з безхатьком, який перебрав алкоголю, — неможливо. Чому ніхто не зупинявся, чому не спробували раніше надати йому допомогу?! Не зрозуміло.

Ми з подругою кинулися по будинкам людей, які були поряд. Можливо, хтось його знає, допоможе зв’язатися з родичами та рідними. Але сусіди виходили, стискали плечима. Дуже довго, понад 20 хвилин, ми чекали на служби, які викликали. Швидка приїхала, констатувала смерть та хотіла їхати, залишивши померлу людину на дорозі, навіть не накривши тіло простирадлом з відчуття якоїсь поваги.

Я одразу ж зателефонувала до поліції. Отримала відповідь, що до чергової частини щойно було повідомлення від Швидкої, тож поліція вже виїхала. І дійсно, через пару хвилин на місці вже працювали поліцейські, раніше за яких приїхала машина патологоанатома. За словами очевидців, в барсетці був цілий пакет ліків, тож, скоріш за все, чоловік повертався або з лікарні, або з аптеки, відчув себе погано, втратив свідомість та помер. Його особистість була встановлена, тож трагічну новину вже повідомили родичам померлого.

Можна чи не можна було йому б допомогти, якби вчасно до нього підійшли люди, викликали Швидку – цієї відповіді ніхто не знає.

Скажу відверто, я бачила фото з місця, де все це сталося. Я вагалася, бо хотіла, попри морально-етичні норми журналіста, поставити його в газету, щоб кожен читач відчув на собі те, що відчула я…На дорозі лежить людина. Чисто та гарно вдягнута, яка поверталася додому з надією на лікування та подальше життя. На місці цієї людини міг бути чийсь батько, дідусь, син, брат. Чиясь мама, бабуся, донька. І повз них точно так же проходили б люди, поспішаючи в своїх справах, не озираючись на проблеми та біду інших.

Чи можна було б врятувати цього чоловіка? Не відомо. Але я особисто знаю історії, коли люди допомагали тим, хто їм здавався спочатку просто напідпитку, в виявлялося, що там насправді стався напад інсульту. Вчасно надана допомога – рятувала життя.

Але навіть, якщо навіть не можливо було надати допомогу. Знаєте, чим цивілізовані суспільства відрізняються від усіх інших? Тим, що вони поважають людську гідність від народження до смерті. Якось я читала сповідь однієї медсестри, яка емігрувала в США. Вона пише, що найбільше вона була вражена ставленням до мертвих. До них медбрати зверталися: «Місіс Д., а давайте ми Вас перевдягнемо, вибачте, я Вас зараз потурбую, переверну…». Спочатку жінка вирішила, що це глузування. Втім, згодом, зрозуміла, що це навпаки дуже уважне, шанобливе ставлення до мерця, ніби до живої людини. Коли вона запитала, чому вони так себе поводять, адже це просто тіло, її колеги були здивовані. Бо, на їх погляд, це було не просто тіло. Воно колись було сильним і гарним, виносило та вигодувало дітей, воно так само заслуговує на повагу, як і душа жінки, яка покинула цей світ. В Україні завжди, згадайте, був звичай, коли несли покійника, то все навколо завмирало, зупинялося. Не можна було переходити вулицю похоронній процесії, не можна було йти попереду неї. Таким чином наші пращури віддавали останню данину пошани померлим.

Чому ж ми так зачерствіли душами…?

 

Коментарі (0)